за сторінками твого підручника

Пам’яті голодомору  1932-1933 року.

Напис на сцені : 1932- 1933 роки 

На екрані – «Розп’ята душа хресті всевишньої печалі»

Звучить «Реквієм» На фоні тихої музики, за сценою ведучий починає говорити.

І. вед.   Пам’яті мільйонів українських селян, які загинули мученицькою смертю від голоду в 1932- 1933 роках присвячується.

ІІ вед.   Пам’яті тисяч українських сіл і хуторів, які зникли з лиця землі після однієї з найбільших трагедій ХХ століття присвячується.

                       (звучить «Реквієм» сильніше) 

                                      На сцену виходять ведучі

І вед.   Не звільняється пам’ять, відлунює знову роками. Я зітхну запалю обгорілу свічу. Помічаю не замки – твердині, не храми. Скам’янілий чорнозем, потріскані стіни плачу. Піднялись, озиваються в десятиліттях з далини, аж немов з кам’яної гори. Надійшли. Придивляюсь: Вкраїна ХХ століття. І  не рік, а криваве клеймо -33.

ІІ вед.   Історія українського народу знала чимало трагічних подій, але те, що сталося в Україн7і в 1932-1933 роках не має аналогів в історії цивілізованого людства.  Без війни, без стихійного лиха, без епідемій загинули мільйони нівчому не винних селян.

  Ще вчора навіть згадувати ці могили  було небезпечно. В них ховали, а точніше скидали нашвидкуруч, трупи людей, які загинули страшною голодною смертю. Хрестів не ставили не встигали. До цих могил приходили старі люди, які чудом вижили і доживали свій вік на одинці, зі страшною пам’яттю  тих страшних восьми місяців голоду 1932- 1933років.

І вед.  Сьогодні через 84 роки ми знову повертаємося до трагічних сторінок минулого України. Нинішнє покоління у величезному боргу перед  предками і нащадками, адже 70 років  замовчувалась найстрахітливіша трагедія українського народу – штучний  голод 1932 – 1933 року. Лише в роки незалежності України відкриваються білі плями  - правда про голод.

                               (Демонстрація фото. На фоні кадрів голос зі сцени)

ІІ вед.   (Запалює свічу)  Літа 7441 від створення світу -  літа 1933 від різдва Христового був в Україні великий голод . Не було тоді ні війни ні моравиці, а була тільки зла воля одних людей проти інших. І ніхто не знав скільки невинного люду зійшло в могилу – старих, молодих, іще не народжених у лонах матерів.

І вед.  Підґрунтя голодомору було закладено в 1927 році. Саме тоді радянське керівництво знову повернулося до практики примусових заготовок сільськогосподарської продукції.

ІІ вед.   Екстраординарними засобами:  шляхом обшуків, величезних штрафів, розпродажу майна не платників податків і боржників хлібозаготівель, депортації найнепокірніших у віддалені регіони країни.

І вед.    На шістнадцятому році революції, при владі яка називала себе народною, на родючій землі, без війни, без стихійного лиха вмирали хлібороби. Смертність була величезною, особливо серед дітей і старих. Ні це було не стихійне лихо, а зумисно підготовлений голодомор. На території власної республіки, по відношенні до власного народу  державні керівники діяли так, як не часто дозволяли собі діяти найжахливіші завойовники в окупованій країні.

                                                

                            (Відеофільм      «Реквізиція селян»)

ІІ вед.   Становище в Україні було катастрофічним. Селяни були змушені їсти собак, котів,, щурів, трупи коней листя і кору дерев. Села опустіли. Живі не мали сил хоронити мертвих, непоодинокі були випадки людоїдства. А влада продовжувала заявляти , що становище робітників і селян  поліпшується з року в рік, і немає ніякого голоду.

І читець                   На плакатах червоне дитинство і та радість якої нема! 

                                 …А плакати прикріплені тістом. Відколупую. Їм крадькома.

  

                                 Всі плакати і ситі й веселі, що сумним і голодним сказати?!

                                 …  А плакати намазані клеєм, хоч би клею того полизати.

ІІ читець                 Ти кажеш не було голодомору? І не було голодного села?

                                 А бачив ти в селі пусту комору? З якої зерно вимели до тла.

                                 Як навіть вариво виймали з печі, і забирали прямо із горшків.

                                 Окрайці виривали з рук малечі, і з торбинок нужденних стариків.

                              

                                 Ти кажеш не було голодомору? Чому ж тоді, як був і урожай,

                                 Усе суціль відкачували з двору? Греби, нічого людям не лишай.

                                 Хто ж села вимерлі на Україні російським людом засиляв?

                                 Хто, на чиєму це лежить сумлінні? Імперський молох світом затуляв.

І вед.   Голод – не тільки смерть, а й духовна руїна, знищення здорової народної моралі, втрата ідеалів, занепаду культури, рідної мови, традицій.

ІІ вед.  Йшли в могилу найкращі, несли найкоштовніше, що є в нації – гени розуму, здоров’я, гени досконалості фізичної й духовної, гени милосердя, людяності й відваги. Обривався вічно живий ланцюжок поколінь: українському народові дуло завдано смертельного удару.

Читець                     Не геноцид – стихійне лихо прийшло у місто і село

                                  Вогнем комунська зграя диха, волає «вбивства не було»

                                  Замовкніть ситі фарисеї! Вам корінь роду -  то пусте.

                                  Ви нєдєлімої Рассєї облуду світу несете.

                               Ваш галас чують убієнні і вічну кару – муки їх

                               Дано вам випити в гієні пекельних злочинів своїх.

Читець:                 Щодня вмирали люди страшно, конав народ під гул хули.

                              Пірати прийшлі і домашні все надбане трудом мели.

                              

                              Ті перероджені червоні хліб виривали із ротів,

                              У більшовицьких продзагонах ставали гірше за катів.

 Читець                 Хай ваша пам’ять не вмирає, про сатанинські їх діла,

                              Бо вічним реквієм лунає в минулім кожного села.                                                                             

                             

                              Немов прокляття  ожива  рік 33 –й. Голод. Голод.
                              У люті сталінській, страшній Тінь смерті шастала по стінах.

                               Восьми мільйонів, Боже мій! Не долічилась Україна.

                                ( Хвилина  мовчання)                                 

Читець:                 Сидить стара бабуся у садочку, сонце гріє лагідно її.

                               Онуки поряд граються в пісочку, порозкидали іграшки свої.

                               Онука плаче:-  Бабцю в мене горе, Сашко мою фортецю потоптав, 

                               Горохом сльози ллються, ціле море – іще у ляльки ручку відірвав.

                      

                               Онуків мирить і до себе горне, стирає сльози зморщена рука.

                               Не плачте, дітки, бо хіба це горе? А справжнє горе хай від вас тіка.

                               І спогад вдарив наче біль жорстокий і стік сльозою по її щоці.

                               Згадалися страшні тридцяті роки. Опухлі діти…Голод… і мерці.

                                   ( відео «Спогади очевидців про голодомор)

І вед.   Голодне лихоліття найбільше вразило дітей. Третина всіх померлих від голоду –       діти

Читець.                 Я ще не вмер… ще промінь в оці грає.

                               В четвер мені пішов десятий рік. Хіба в такому році помирають?

                               Ви тільки поверніть мене на бік. До вишеньки в колиску ясночолу.

                               Я чую запах квітів, я не вмер. А небо стрімко падає додолу.

                               Тримайте хтось, хоча б за коси верб.

                             Куди ж ви люди, людоньки, куди ви? Окраєць ласки, чи хоч ї печі диму.

                             В клітинці кожній – озеро води. Я ще не вмер. Усі проходять мимо.

                             А житечко моє таке густе, а мамина рука така гаряча….

                             Вам стане соромно колись зате… Та я вже цього не побачу.

ІІ вед.    Жахлива і вражаюча статистика тих років. За один рік загинула п’ята частина сільського населення України. Штучний голод, за різними оцінками, забрав від семи до десяти мільйонів життів українців.

І вед.     Запрошуємо приєднатися   до Всеукраїнської акції «Запали свічу». Нехай кожен у суботу, о 16 годині запалить свічу пам’яті в знак вшанування невинно замученого голодом українського народу.

                                                   ( Звучить пісня «Свіча»)

Читець:         То був страшний, навмисний злочин, такого ще земля не знала.

                      Закрили Україні очі, і душу міцно зав’язали.

               

 Читець:        То був такий державний злочин – здригнулась навіть мертва кафа.

                       Мерцями всіялося поле.

Читець:         Ні хрестика, і ні могили. То був такий навмисний голод,

                       Що, боже й ти вже був безсилий.

 Ч-ць.          Засвітимо свічі в скорботні хвилини, пошлемо молитви в небесні глибини.

                     Молитву до Бога, молитву за тих чий голос від голоду в муках затих.

                

                     Зосталось позаду сумне лихоліття, та журиться й плаче калинове віття.

                     Дивляться з вічності душі не винні. Забути те лихо ми не повинні.

                     І наші нащадки  повинні це знати, щоб більше не плакала в розпачі мати

                     Коли помирало дитя на руках і їсти просило з болем в очах.

                     Нехай колоситься пшениця у полі. Достатку у кожного буде доволі.

                     Щоб зло не торкнулось села і країни. Мудрими будьте сини України.

                       

                    ( Виходять на сцену учні третього класу з хлібом на вишитому рушнику)   І Іуч.                        Я вірю в силу доброти, добро завжди сильніше злого,

                                 Дає наснагу, щоб цвісти і світлу обирать дорогу.

                           

                                 Я вірю в силу доброти, що має долю роботящу.

                                 Що хоче щоб і я іти  і все було у світі краще. 

ІІ уч.                          Той хто родився для життя нехай живе у світі

                                  Ради  Вкраїни майбуття хай виростають діти!

                                   Хай наш щасливий сміх луна над рідною землею

                                  Щоб ані голод ні війна не мандрували нею.

І уч.                           Хай палає свіча, хай палає, поєднає всіх нас у цей час.

                                  Пам’ять чиста, світла і велична пісня й слово хай єднає нас! 

ІІуч.                  Ми хлібом –сіллю друзів зустрічаєм,  хай в світі буде більше в нас братів.

                          Хай в кожній хаті будуть короваї, щоб люд ніколи хліба не просив.

                          Хіба сховати нас в могилі? Мит зацвітемо й там барвінком.

                          Дає мені Вкраїна силу, Я – українка.

                          Є найсвятіше – рідна хата і поля батьківський загінець.

                           Мені про рід батьківський дбати. Я – українець.

                       

                           Цвіте калина між тернами і рідно пахнуть чорнобривці.

                           Спинивсь чумацький шлях над нами.

                           (разом)  Ми українці.